Поради батькам

Рекомендації батькам щодо виховання дітей

 

                                                                             1. Повірте  в  неповторність  своєї  дитини ,у те ,що вона-єдина,  унікальна,  не  схожа  на  жодну іншу   і  не є вашою  точною  копією .Тому не

                                                                варто  вимагати  від  неї  реалізації  заданої  вами  життєвої програми  і  досягнення  поставленої  вами  мети. Дайте  їй  право  прожити  власне життя.

             2. Дозвольте  дитині  бути собою, зі своїми  вадами, вразливими місцями та  чеснотами. Приймайте  її  такою,  якою  вона  є.

             Підкреслюйте  її  сильні   властивості.                      

            3. Не соромтеся  виявляти  свою  любов  до дитини, дайте  їй зрозуміти,  що  любитимете   за  будь- яких  обставин.     

            4. Не  бійтеся  «залюбити» своє  маля: саджайте  його  собі на  коліна , дивіться  йому  в  очі, обіймайте  та  цілуйте, коли  воно того  бажає.     

           5. Обираючи  знаряддя  виховного впливу, удавайтеся здебільшого  до  ласки   та  заохочення, а не  до  покарання  та осуду.

           6. Намагайтеся  щоб  ваша  любов не  перетворювалась  на  вседозволеність  та  бездоганність. Встановіть чіткі  межі дозволеного

           (бажано,  щоб  заборон  було  небагато-лише  найголовніші) і  дозвольте  дитині  вільно  діяти в  цих  межах.

          Неухильно  дотримуйтесь   встановлених  вами  заборон  і дозволів.

          7. Ніколи  не  давайте  дитині  особових  негативних  оцінювальних суджень  « ти поганий»

                                                                                     «ти  брехливий»,  «ти  злий». Оцінювати  треба  лише   вчинок.

 Треба  казати : «Твій  вчинок поганий, але  ж ти  хороший,  розумний  хлопчик  (дівчинка)  і надалі   не  повинен  так робити».

 8. Намагайтеся  впливати   на  дитину    проханням - це найефективніший спосіб давати  їй  інструкцію. 

Якщо  прохання  не виконується,  треба  переконатись, що воно  відповідає  вікові  й  можливостям  дитини. Лише  тоді  можна  вдаватися  до  прямих інструкцій, наказів, що  буде  досить  ефективним  для  дитини, яка  звикла  реагувати   на  прохання  батьків. І  тільки  в  разі  відвертого   непослуху  батьки  можуть думати  про  покарання. Цілком  зрозуміло,  що  воно  має  відповідати  вчинку,а дитина  має  розуміти, за що  її  покарали. Батьки  самі  вирішують , як  покарати, але  майте  на  увазі,  що  фізичне покарання- найтяжчий   за  своїми  наслідками  засіб  покарання. Дитина  повинна  боятися  не покарання, а того, що  вона може  прикро  вразити  вас. Покараний-вибачений. Сторінку  перегорнуто. Про  старі  гріхи  жодного  слова!     

 Покарання  не повинно  сприйматися  дитиною, як  перевага  вашої сили над  її  слабкістю,  як  приниження.    

         9. Не забувайте, що шлях  до  дитячого  серця  пролягає  через  гру. Саме  у  процесі  гри  ви  зможете  передати   необхідні навички, знання, поняття, про  життєві правила  та  цінності,  зможете  краще   зрозуміти один одного.

         10. Частіше  розмовляйте  з  дитиною ,  пояснюйте  їй  незрозумілі явища, ситуації, суть  заборон  та  обмежень. Допоможіть  їй   навчитися висловлювати  свої  бажання, почуття  та  переживання, тлумачити поведінку  свою  та  інших  людей.

         11. Нехай  не  буде  жодного  дня  без  прочитаної  разом  книжки (день  варто  закінчувати  читанням  доброї, розумної  книжки).

         12.Розмовляйте  з  дитиною,  розвивайте  її  мовлення.  Щодня цікавтесь  її справами, переживаннями, досягненнями.

         13. Дозволяйте  дитині  малювати, ліпити, розфарбовувати, вирізати, працювати  з  конструктором. Заохочуйте   її до  цього, створюйте  умови.

         .14. Відвідуйте  разом  театри,  музеї ( спершу  достатньо одного  залу ,  щоб  запобігати  в  томі ,  а  згодом  поступово,  закілька разів, слід  оглянути  всю     експозицію),організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.

  15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам). 

        

                

 

 

 

 

 

      Як допомогти випускнику здати іспити

ЄДІ - Це стрес для випускника і для його батьків. Тому дуже важливо заздалегідь підготуватися до нього і навчиться сприймати іспит не як випробування, а як можливість проявити себе і придбати екзаменаційний досвід. Адже попереду багатьох випускників чекають ще вступні іспити, а під час навчання в ВУЗах, училищах та технікумах їм належить здавати по 8-12 іспитів протягом року.

Звичайно, бути присутнім під час іспитів і допомогти дитині при всьому бажанні робити цього батьки не можуть. Іспити - це справа суто індивідуальна і випускник при здачі ЄДІ один на один з комісією. А батькам залишається тільки хвилюватися і тривожиться за свою дитину. Багатобатьки згідно російській традиції перед екзаменами намагаються лаяти й критикувати дитину, замість того, щоб підтримати його.

А ті, у кого є можливість, Займають репетиторів і готові оплачувати будь-які суми за їхні послуги, аби їхнє чадо здав ЄДЕ на "відмінно". Допомога батьків під час випускних іспитів дуже важлива, оскільки для успішної здачі іспитів необхідна психологічна підготовленість дитини.

Завдання батьків під час підготовки до здачі ЄДІ не лаяти дитину і не знижувати його самооцінку, а знизити напругу, тривожність дитини і підготувати хороші умови для занять, для відпочинку і організувати правильне харчування випускника. Ось що радять психологи батькам випускника:

1. Намагайтеся уникати сварок, конфліктів і сімейних скандалів перед іспитами дитини. Дитині передається хвилювання батьків і якщо батьки не можуть впоратися зі своїми емоціями, то це стресовий стан може стати причиною небажання готується у підлітка чи допущення ним помилок при здачі іспитів.

2. Підбадьорюйте випускника, Хваліть його і відзначайте його хороші вчинки. Таким чином, батьки можуть підвищувати його впевненість у собі. Дайте знати дитині, що ви будете любити його навіть в разі його невдачі і допущення помилок на іспитах.

3. Кожен день спостерігайте за самопочуттям старшокласника. Вимірювати температуру і чіпати кожен день лоб як у маленького малюка, звичайно, не слід, але тільки батьки можуть виявити перші ознаки хвороби, пов'язані з перевтомою і стресами. Якщо випускник за будь-якого приводу дратується, починає плакати і боїться здачі іспитів, то за допомогою необхідно звернеться до психолога.

4. Строго контролюйте режим дня дитини і не допускайте перевантажень. Підготовка до іспитів повинна поєднуватися з відпочинком. Через кожні 40 хвилин занять старшокласник повинен відпочити не менше 10 хвилин. Якщо дитина дуже старанний, то не давайте йому готується до іспитів більше 10:00 в день. Кращий час для підготовки - денне, вночі знижуються всі функції організму, тому пам'ять людини у вечірній час погіршується. Спати перед іспитами необхідно не менше 8 годин, попередньо прогулявшись на свіжому повітрі.

5. Забезпечте будинки зручне робоче місце та умови для випускника. Виділіть дитині робочий стіл, де не повинно бути нічого зайвого, а тільки матеріали необхідні для підготовки до іспиту. Слідкуйте за тим, як сидить дитина: не можна сидіти, сильно зігнувшись і читати лежачи. Дуже важливо зберегти зір під час іспитів, адже зір багатьох старшокласників псується саме під час іспитів. Тримати підручник при читанні треба в похилому положенні на відстані 20 см від ока. Температура повітря в кімнаті повинна бути нормальною, а світло падати з лівого боку. Намагайтеся створити тишу під час підготовки дитини до іспитів, простежте за тим, щоб йому ніхто не заважав.

6. Слідкуйте за тим, щоб дитина щоранку робив зарядку близько 30 хвилин. Це допоможе краще освоїти матеріал і відновити працездатність. Після фізичних вправ поліпшується кровопостачання м'язів, знімається стомлення очей і з'являється відчуття бадьорості.

7. Поясніть дитині про те, що під час підготовки іспитів не можна грати в комп'ютерні ігри, дивитися бойовики і фільми жахів. Необхідно берегти сили і нерви для підготовки до іспитів. Негативно впливають на пам'ять куріння, кави, застосування лікарських препаратів, розпивання пива і енергетичних напоїв.

8. Під час розумової напруги людині треба збалансоване харчування, яке містить усі необхідні поживні речовини, мікроелементи і вітаміни. Для стимулювання роботи мозку включайте в раціон харчування дитини рибу, м'ясо, яйця, сир, живі йогурти, горіхи, курагу, більше овочів і фруктів. Порадуйте дитини плиткою гіркого шоколаду і бананами, вони сприяють вироблення "гормонів щастя". Виключіть в цей час сухомятку, підліток під час іспитів повинен харчуватися чотири рази на день гарячою їжею. Не можна під час підготовки до іспитів дотримуватися дієти.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ

Де згода в сімействі, де мир
і тишина, щасливі там люди,
блаженна сторона.

І.П.Котляревський

 Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Рекомендації батькам :

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

 У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

Турбота батька і матері про здорову сім’ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

 Поради для мам

Любіть своє дитя, але не балуйте, не губіть його.

Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.

Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.

Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

Поради для тат

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

“Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”

(В.. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.

 

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання.